Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.05.2015 року у справі №908/5651/14
Постанова ВГСУ від 14.12.2015 року у справі №908/5651/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Справа № 908/5651/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Дерепи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. (суддя Сушко Л.М.)та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. (судді Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.)у справі№908/5651/14 господарського суду Запорізької областіза позовомПрокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"простягнення заборгованості за участю представників: від прокуратури Романов Р.О. - службове посвідчення №014714 від 21.01.2013 р.; ГПУ, прокурор відділу від позивача 1Притула Г.Ю. - дов. №24/2015 від 19.02.2015 р. від позивача 2Конопліцький І.В. - дов. №14-10 від 14.01.2015 р. від відповідачаКоваль Л.Л. - дов. №3901 від 21.11.2014 р.

В С Т А Н О В И В :

Прокурор м. Маріуполя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства енергетики та вугільної промисловості, в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (далі - ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа") про стягнення заборгованості, а саме: 17 168 694 грн. 24 коп. основного боргу, 1 714 273 грн. 35 коп. пені, 2 947 530 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 330 638 грн. 13 коп. 3% річних.

Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого природного газу і, як наслідок, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 17 168 694 грн. 254 коп. основного боргу, 839 631 грн. 68 коп. пені, 2 927 908 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 324 417 грн. 41 коп. 3% річних.

Так, місцевим господарським судом зменшено розмір стягнутої пені на 50%.

Підставою для прийняття вказаного судового рішення стала доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем 2, а також зменшення судом розміру пені, як це передбачено ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, з огляду на те, що затримка в платежах зумовлена збитковістю діяльності відповідача через непогашенням різниці в тарифах з боку держави, існуванням значної дебіторської заборгованості бюджетних установ, фізичних та юридичних осіб перед відповідачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 залишено без змін.

Господарський суд апеляційної інстанції в цілому погодився з висновками господарського суду Запорізької області та, обґрунтовуючи зменшення розміру пені, серед іншого вказав і на існування нестабільної суспільної і економічної ситуації, викликаної проведенням АТО, що унеможливило стягнення з ряду юридичних-осіб - боржників заборгованості за теплову енергію, поставлену ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа".

Не погодившись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 в частині відмови у стягненні 839 631 грн. 68 коп. пені та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову. В іншій частині оскаржувані судові акти залишити без змін.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2015 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Карабаня В.Я., суддів Ємельянов А.С. (доповідач у справі) та Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.05.2015 р.

Крім того, судовою колегію Вищого господарського суду України задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні представника ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" в режимі відеоконференції, про що винесено відповідну ухвалу.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №05-05/593 від 18.05.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для розгляду касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Ємельянов А.С., Дерепа В.І.

В судове засідання 18.05.2015 р. з'явились представники прокуратури, позивача 1 та позивача 2.

Представник відповідача скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуальногокодексу України, та до початку судового розгляду подав відзив, в якому заперечив проти задоволення касаційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача присутній в режимі відеоконференції.

Представники прокуратури, позивача 1 та позивача 2 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що 28.01.2014 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №2420/14-КП-7.

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) обсягом до 10102.2 тис.м3, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий газ, виходячи з ціни за 1000 м3 газу (з ПДВ) - 4 154 грн. 71 коп. Загальна сума вартості за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 1.1, 2.1, 5.2, 5.5 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вищевказаний договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, що закріплено в п. 11 договору №2420/14-КП-7 від 28.01.2014 р.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору позивач 2 у період з січня 2014 року по серпень 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17 868 694 грн. 24 коп. Вказане підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перерахував на рахунок позивача 2 грошові кошти у розмірі 700 000 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем 2 склала 17 168 694 грн. 24 коп.

Враховуючи, що спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з своєчасної оплати поставленого природного газу, заявник вказує на обов'язок відповідача також сплатити індексацію ціни, 3% річних та пеню за прострочення виконання такого зобов'язання.

За таких обставин, предметом судового розгляду у справі №908/5651/14 є вимоги про стягнення з відповідача 17 168 694 грн. 24 коп. основного боргу, 1 714 273 грн. 35 коп. пені, 2 947 530 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 330 638 грн. 13 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов'яння з оплати поставленого природного газу за договором №2420/14-КП-7 від 28.01.2014 р. в строки визначені в договорі, у зв'язку з чим з відповідача стягнуто заявлені суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даними висновками місцевого та апеляційного господарських судів.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідач є комунальним комерційним підприємством, єдиним постачальником теплової енергії у місті Маріуполі, знаходиться у важкому фінансовому стані, не має вільних обігових коштів, має значну дебіторську заборгованість, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшили розмір пені, стягнутої з відповідача, на 839 631 грн. 68 коп., тобто на 50%.

Господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, керувались особливостями господарської діяльності, яку здійснюють сторони у справі, їх майновим станом та збитками, які понесе позивач 2 у разі зменшення розміру пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вказане зазначено в ч. 3 ст. 549 даного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказане передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм вбачаться, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судова колегія суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за приписами п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи положення ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Таким чином, висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо значення діяльності позивача та відповідача, обставин, які вплинули на виконання зобов'язання, ступеня виконання зобов'язання, поведінки винної сторони, тощо, відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать вимогам п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України,

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій чинних норм матеріального та процесуального права.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновків, що господарськими судами попередніх інстанцій повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийняті судові акти є законними, обґрунтованими та не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача 2 підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

В.І. Дерепа